психотерапевт

Центральні апарати управління рухами

У тварин спинний мозок може здійснювати досить обширний клас функцій, включаючи спинальне крокування, але у людини на спинальному рівні протікають лише прості координації (реципрокне гальмування мязів-антагоністів, згинальний рефлекс). Нервові механізми стовбура мозку суттєво збагачують руховий репертуар, забезпечуючи правильну установку тіла у просторі за рахунок шийних та лабіринтних рефлексів і нормального розподілення мязового тонусу. Важлива роль в координації рухів належить мозочку. Такі якості рухів, як плавність, точність та необхідна сила, реалізуються за участю мозочка шляхом регуляції часових, швідкісних та просторових характеристик руху. В управлінні рухами приймають участь практично всі відділи ЦНС- від спинного мозку до кори великих півкуль.
По мірі філогенетичного розвитку ступінь та форма участі різних відділів мозку в управлінні руховими функціями суттєво змінювалися. У людини рухові функції досягли найвищої складності у зв’язку з переходом до прямостояння та прямоходіння (що ускладнило завдання підтримання рівноваги), спеціалізацією передніх кінцівок для здійснення трудових та інших особливо тонких рухів, використанням рухового апарату для комунікації (мова, письмо). В управління рухами людини включено вищі форми діяльності мозку, пов’язані зі свідомістю, що дало підстави називати відповідні рухи довільними.
Результати досліджень різних класів рухів дозволили М.А. Бернштейну сформулювати загальні уявлення про багаторівневу ієрархічну систему координації рухів. Відповідно до них система управління рухами складається з таких рівнів:
 А – рівень палеокінетичних регуляцій, він же рубро-спинальний рівень центральної нервової системи;
В – рівень сінергій, він же таламо-палідарний рівень;
С – рівень просторового поля, від же пірамідно-стриарний рівень;
D - рівень дій (предметних дій, смислових ланцюгів і т.д.), він же тім’яно- премоторний рівень.
Рівень А. Це досить древній рівень, який управляє, головним чином, мускулатурою тулуба та шиї. Рухи, які управляються цим рівнем – плавні, витривалі, так би мовити суміш рівноваги та руху. Рівень А забезпечує тонус усієї мускулатури, усього організму та тонус центральної нервової системи. Він може досить тонко керувати збудженням спинальних структур, забезпечуючи реципрокну іннервацію мязів антагонистів. По відношенню до мязової переферії рівень А відповідає за формування та утримання пози тіла – тонічне підлаштовування пози до фізичної сили тяжіння та до можливого руху. Дії цього рівня повністю недовільні.
Рівень В. Рівень сінергій і штампів, або таламо-палідарний рівень. Стійкі сполучення одночасних рухів у деяких суглобах, спрямованих на досягнення єдиної цілі, мають назву сінергії.
Рухи цього рівня відрізняються обширністю залучених до сінергії мязів та характеризуються схильністю до стереотипів, періодичності. Ведуча афферентація – пропріоцепторика швидкостей та положень, до якої приєднується комплекс екстероцепторики – диференційована чуттєвість доторкання, укола, тертя (больова та температурна, з точними «місцевими знаками», які належать цим рецепціям). Ми точно знаємо. До якого місця нашого тіла хтось доторкнувся, де нам неприємно чи боляче, або свербить. В узагальненому вигляді це афферентація власного тіла. Спираючись на всю пропріорецепцію мязів та звязок, всю шкіряну рецепцію рівень В керує локомоціями всього тіла, підчиняючи собі тонічну регуляцію рівня А. Рухи рівня В автоматизовані та несвідомі. Всі основні рухи тіла – підйом голови, повороти, ходьба та ін., - вроджені; сюди ж спускаються рухові автоматизми, яким людина навчається пізніше. Кінцеві ефференти (виконавчі органи) рівня В – крупні мязи кінцівок.
Рівень С. Рівень просторового поля, пірамідно-стріарний. Ведуча афферентація цього рівня – синтетичне просторове поле. Просторове поле – це сприйняття і володіння зовнішнім оточуючим простором. Це поле широко, простирається навколо нас на великі відстані. Воно однородне (гомогенне) і, що дуже суттєво, - не зміщується. Поряд з цими властивостями Бернштейн підкреслює такі важливі властивості просторового поля, як його метричність та геометричність, які проявляються в дотриманні геометричної форми та геометричного походження. Простір рівня С заповнено обєктами (з їх формою, розмірами та масою) і силами, які виходять від цих обєктів та діють між ними.
Нервові центри рівня С керують низовими рівнями А і В, відгальмовуючи непотрібні і використовуючи потрібні фонові автоматизми, які знаходяться в них. Рухи рівня С, як правило, цільові. Рівень С, в основному, керує швидкими фазичними мязами, тому його рухи і самі можуть бути швидкими, миттєвими. Рівень С керує глибокими і поверхневими мязами спини, руховими мязами кінцівок, а також дистальними мязами кінцівок – тонкими рухами кисті та пальців (особливо значимі 1 та 2 пальці); зявляється пальцевий, а не кистьовий, як було раніше, захват, вказівний жест.
Для рухів рівня просторового поля характерна переключаємість рухів з одного органу на інший. Показати точку однаково легко можна і пальцем правої руки, і пальцем лівої, а за необхідності пальцем ноги, носом і т.д. Рівень С – це етап появлення смислових сигналів – звукових чи жестових.
Рівень D. Ведуча афферентація рівня дій є предмет. Ведучим мотивом на рівні дій є смислова сторона дій з предметом, схема поля дій, схема ланцюга дій. Тут фізіологічне поняття афферентації уже тісно переплітається з психологічним поняттям мотива. Афферентаціонними системами рівня є ті функціональні системи, які осмисляють чуттєво предявлений предмет і визначають, що саме і в якому ланцюговому порядку можна і потрібно робити з цим предметом.
Всі дії данного рівня формуються протягом життя. Вони можуть виконуватися майже несвідомо.   Важливою якістю багаторівневої системи управління рухами є не стільки співпідлеглість ієрархічно влаштованих рівнів, скільки складне розподілення праці. Таке розподілення обумовлене, з одного боку, анатомічною будовою цієї системи, яка складається з еволюційно різних структур мозку, які до певного ступіню зберегли специфіку свого функціонування, а з іншого – надзвичайно складною будовою виконавчого апарату.  Ще одна особливість функціонування цієї системи складається в розділенні згаданих вище рівней на ведучий та фонові (залежно від рухового завдання і умов реалізації).

 

 

вгору